Дворазова чемпіонка US Open Наомі Осака поспілкувалася з журналістами напередодні старту виступів на Відкритому чемпіонаті США
– Наомі, ласкаво просимо на US Open. На початку цього тижня ви приходили до медіацентру й влаштували тут невелику фотосесію. Мені стало цікаво, що вас на це надихнуло?
– Що надихнуло мене на цей образ? Очевидно, ми й щодня так одягаємося (сміється). А якщо серйозно, то що мене надихнуло? Останнім часом я просто ходжу територією комплексу рано-вранці, ще до того, як сюди приходять уболівальники. Мені здається, я просто досліджую місця, де ніколи раніше не бувала. І щоразу трохи думаю: “А мені взагалі можна сюди заходити?”. Але поки нам це сходить із рук. Тому ми просто відчиняємо різні двері й заглядаємо всередину. А Себ якось привів мене до медіацентру. Тож дякую вам за те, що дозволили мені фотографуватися на вашому робочому місці.
– Чи було якесь місце на території комплексу, яке вас особливо здивувало?
– Це було… Куди ми сьогодні ходили? Ми зайшли до одного із закладів харчування, безпосередньо на кухню. Я не знаю, чому нам взагалі дозволили туди зайти, але так, сьогодні ми побували там. Чоловік, який там працював, був максимально привітним, і все було дуже чисто. Я була дуже… Тобто я не здивована, але там справді було дуже чисто (сміється).
– Цікаво чути про всі ці різні місця, які ви відвідуєте. Але складається враження, що на цьому US Open ви свідомо вирішили більше самовиражатися, демонструвати свою особистість, свій смак у моді й усе це. Чи стоїть за цим якась ширша ідея, чи вам просто захотілося це зробити й у певному сенсі заявити про себе?
– Якщо чесно, це цікаво, тому що мені здається, що я ніколи нічого не роблю спеціально для того, щоб зробити якусь заяву. Просто зрештою це чомусь саме так і сприймається. Я буквально просто роблю те, що люблю. І мені здається, що люди впізнають у цьому себе. Я дуже рада й вдячна за це, тому що думаю, що я така людина, в якій багато хто може побачити частинку себе. І, якщо чесно, мені дуже подобається ця риса в собі.
Іноді мені просто раптово спадають якісь ідеї о другій годині ночі. Знаєте той уривок із Майклом Джексоном, де він начебто каже… Або, можливо, він ніколи не говорив цього вголос, але сенс приблизно такий: “О, Прінс вкраде мою ідею, якщо я нічого з нею не зроблю”. Ось приблизно так я іноді й почуваюся. Коли в моїй голові з’являється якась ідея, мені просто дуже хочеться її реалізувати.
А щодо моди, то мене надихнуло те, що Nike цього разу обрав баскетбольну тематику. В NBA та WNBA є традиція, коли гравці демонструють свої образи, проходячи тунелем перед матчами. Пам’ятаю, одного року в Торонто організатори хотіли, щоб ми зробили щось подібне, але ця ідея так і не прижилася. Тому мені здалося, що Нью-Йорк – хороше місце, щоб спробувати це зробити.
– На вас зараз футболка з Алленом Айверсоном. Що ви думаєте про те, ким Аллен Айверсон був як гравець і ким він став після завершення кар’єри?
– Для мене він першопроходець. Я дуже багато в чому на нього рівняюся, тому що він зробив величезний внесок у моду – незалежно від того, робив він це свідомо чи ні. Він змінив те, як одягаються гравці NBA. І взагалі, коли йдеться про дискусію навколо одягу у спорті та про можливість виражати себе через власний стиль, у цьому сенсі він є людиною, на яку я рівняюся.
– Чи доводилося вам коли-небудь із ним спілкуватися?
– Поки що жодного разу. Але сподіваюся, він це побачить (сміється).
– Вибачте, що запитую про те, заради чого ми насправді тут зібралися. Мені було цікаво дізнатися про ваше рішення не грати в Цинциннаті. Очевидно, до цього ви провели дуже багато матчів і здобули багато перемог. Ви просто відчули, що вже достатньо підготувалися до US Open?
– Так. Думаю, я справді зіграла дуже багато матчів. І, якщо чесно, це покриття, на якому я почуваюся найкомфортніше. Але мені здається, люди забувають, що моя головна робота – бути мамою. Знаєте, теніс – це трохи моє додаткове заняття. Просто так сталося, що я дуже добре ним займаюся (сміється). Але так, моїй доньці було потрібно, щоб я була вдома. Тому я просто відчула, що саме це має бути моїм пріоритетом.
– Наомі, було б неймовірно бути настільки хорошою у своєму “додатковому занятті” (сміється). До речі, про вашу доньку. Пам’ятаю, у Вашингтоні ви казали, що ніколи не будете активно підштовхувати її до тенісу, але якщо вона сама захоче грати, то, звичайно, ви її підтримаєте. Як ви як професійна спортсменка визначаєте, яким має бути ваш підхід, коли дитина починає цікавитися чимось або стає помітно, що вона в чомусь здібна? Ви від самого початку були проти того, щоб вона займалася тенісом?
– Ні, не можна сказати, що я проти тенісу. Мені здається, він дуже багато чого тебе навчає. У мене є багато рис характеру, які мені в собі подобаються і які, як я знаю, я набула саме завдяки спорту. І загалом я вважаю, що спорт дуже корисний для дітей. Він навчає дисципліни й багатьох інших речей.
Але щодо тенісу… Не знаю, можливо, я просто надто прив’язана до власного досвіду, але мені здається, тут усе може піти одним із двох шляхів. Або вона справді захоче грати професійно, або, можливо, ні. І це ті речі, які я не можу контролювати. Але їй подобається розмахувати своєю маленькою дитячою ракеткою. При цьому на справжньому тенісному корті вона ще жодного разу не була. Тож, можливо, через кілька років я розповім вам, як усе склалося.
– Останнє запитання англійською. Я хотів запитати про вашу кепку. Це якась річ, яка залишилася у вас із минулих років, чи ви знайшли її у вінтажному магазині?
– Це була неймовірна покупка на eBay (сміється). А якщо серйозно, то я просто пам’ятаю, як у дитинстві дуже любила мерч US Open. Очевидно, тоді я нічого з нього не могла собі купити, але мені здалося, що кепки – це хороший початок. І, знаєте, вона, здається, саме з року, коли я народилася. Я просто дуже люблю колекціонувати такі цікаві пам’ятні речі.
– Ви хотіли зіграти у змішаному парному розряді разом із Кеєм Нішікорі. Чому зрештою вам не вдалося виступити разом на US Open?
– Так. Я справді дуже хотіла зіграти мікст із Кеєм. Але, думаю, він грав у кваліфікації, а це вже зовсім інша ситуація. Не знаю, мені просто здалося, що в нас не було достатньо часу. До того ж перед цим US Open у мене був, мабуть, найбільш завантажений тиждень за весь час, тому мені не здавалося, що грати мікст буде розумним рішенням. І, звичайно, це було б здійсненням моєї мрії. Не знаю… Коли ти дитина, то можеш лише мріяти про можливість зробити щось подібне. Тому мені дуже прикро, що в нас просто не вистачило часу, щоб це здійснити.
У першому колі US Open Наомі Осака зіграє проти Анастасії Захарової, з якою раніше не зустрічалася.