Рік тому у складі одеського “Чорноморця” з’явився нападник Владислав Герич, який був відданий в оренду київському “Динамо”. У сезоні-2025/26, який команда “моряків” провела у першій лізі, цей молодий футболіст допоміг у наборі важливих очок, що знадобилось для повернення в УПЛ.
Тренерський штаб “Чорноморця” був зацікавлений у послугах Герича і після завершення орендної угоди, у літній період домовившись з керівництвом “Динамо” про її продовження на новий сезон. Та на самісінькому старті нинішнього чемпіонату гравця підстерегала невдача: на одному з тренувань він зазнав пошкодження, яке вивело його з ладу майже на півтора місяця. А потім, коли здавалось, що повернення в стрій не за горами, стався рецидив травми.
Перелік випробувань для 20-річного хлопця був би неповним, якби не згадати про ситуацію, у якій він опинився під час ворожого “прильоту” по учбово-тренувальній базі “Чорноморця” у Совіньйоні місяць тому. Владислав Герич проявив себе справжнім сміливцем, кинувшись на боротьбу із полум’ям.
Про цей випадок, як і про своє життя-буття в Одесі, футболіст розповів в інтерв’ю кореспонденту UA-Футбол.
– Що було під ранок 22 серпня, коли клубна база в черговий раз постраждала від ворожої атаки? Наскільки відомо, ви гасили пожежу?
– Так, було таке. Це було десь о четвертій ранку. У момент удару я знаходився в кімнаті. Почувши спросоння потужний вибух і зрозумівши, що “прилетіло” на базу, я відразу ж підірвався з ліжка і спустися з верхнього поверху донизу. Побачив, що у будівлі горить.
Ми з хлопцями зателефонували у пожежну, але нам сказали, що вогнеборці не приїдуть доти, доки не закінчиться повітряна тривога. Я розумів, що потрібно гасити полум’я, інакше база згорить. От і взявся гасити.
– Робили це вогнегасником?
– Так, схопив вогнегасник і якось загасив. Вперше у житті ним скористався. Плюс-мінус розумів, що з ним треба робити. Зі школи щось там ще пам’ятав, коли нас вчили як з ним поводитися. Виходить, стали у пригоді шкільні навички.
– Наскільки великим був обсяг полум’я?
– Спалахнув диван у холі на першому поверсі, поруч з яким стояв ще один. Тож поки другий не почав горіти і полум’я не стало більшим, я постарався загасити вогонь, який охопив перший. На щастя, швидко впорався.
– А де у цей час були одноклубники?
– У бомбосховищі. Адже була серйозна небезпека. Ніхто не знав, що робити. Всі одноклубники, які перебували на базі у той час, коли команда була на виїзді, знаходились в шоці. Хлопці старались триматись подалі від місця “прильоту”, адже цілком ймовірно, що могло “прилетіти” і вдруге.
– Усвідомлювали, що ризикували?
– Ну а що було робити? Інших варіантів не було.
– Від кого із батьків у вас така сміливість?
– (Посміхається). Навіть не знаю. Можливо, від обох. Мені здається, все це спрацювало в мені суто інстинктивно. Вже згодом, після гасіння, я усвідомив, що побігши у місце небезпеки, мабуть, зробив дурницю. До цих пір не знаю, що там прилетіло – дрон чи ракета, проте розумію: смертоносна зброя могла у будь-який момент вибухнути від вогню.
– З тієї злощасної ночі пройшов місяць. У якому стані зараз клубна база?
– Ремонтується. Адже багато вікон повилітало, є й руйнування. Щодо вікон, то всі вони різних розмірів і доволі великі – відтак потрібен певний час, аби їх змайстрували на спеціальне замовлення.
– Ваша кімната теж без вікон?
– На щастя, з нею все добре. Вона, як і весь житловий корпус, слава Богу, ніяк не постраждала. Постраждала інша частина бази – зокрема, головний вхід, куди якраз і “прилетіло”. А ще зачепило автівку одного з охоронців та пошкрябало іншу. Нічого більш серйозного не сталось.
– Це був вже другий “приліт” по базі за останніх півтора року.
– Я чув про це. Різниця лише в тому, що тоді, наприкінці лютого 2025 року, вся команда була на заїзді, готуючись до домашнього матчу.
– Багато хто з футболістів “Чорноморця” розповідав, що дивлячись з вікон бази у бік моря під час повітряної тривоги, доводиться досить часто спостерігати так звані “зіркові війни”…
– То є правда. База знаходиться неподалік від морського узбережжя, і коли відбуваються повітряні атаки ворога, то усю його смертоносну техніку наша ППО намагається збивати над водою. До цієї картини я вже давно звик. А от попервах, як тільки-но приїхав, знімав на телефон. Стоїш бува, біля вікна, дивишся – і всі “зіркові війни” наче на долоні. Такі от реалії, нічого не вдієш.
– Вболівальники “Чорноморця” високо оцінили ваш гольовий внесок минулого сезону, за що висловлюють подяку.
– Постараємось ще більше забити, щоб “Чорноморець” залишився у Прем’єр-лізі і виступав в ній й надалі. Можу сказати: зроблю все можливе для цього.
– Як вам в Одесі після рідного Львова та Києва, де ви набували досвіду у юнацьких командах динамівської структури?
– Дуже подобається – і саме місто, і команда. Атмосфера на стадіоні “Чорноморець” під час домашніх матчів взагалі неймовірна.
– От лише погано, що вже три матчі в Одесі проходять без глядачів…
– Так. Але це, мені здається, не найбільша проблема для нас.
– Що цікаво: з глядачами “Чорноморець” поступився вдома “Поліссю”, а без них набрав очки у трьох домашніх матчах поспіль – з “Кривбасом”, “Лівим берегом” та “Оболонню”…
– Якщо порівнювати “Полісся” з трьома останніми командами, з якими ми грали, то є різниця. До того ж, з житомирянами була перша гра в чемпіонаті, а цей факт завжди має свої особливості.
– З якими видатними місцями Одеси встигли ознайомитись?
– Коли потрапляю у центральну частину міста, вона мені нагадує мій Львів. Досить схоже. Ці два міста мають багато спільного у своїй архітектурі. А якщо брати взагалі, то Одеса є більш колоритною.
– В чому це полягає?
– В Одесі, як на мене, люди позитивніші. І це стосується не тільки почуття гумору. Якщо порівнювати зі Львовом, а також Києвом, то вони привітніші, життєрадісніші.
– Багато футболістів, яких у різні часи було запрошено у “Чорноморець” та інші команди, залишались жити в Одесі. Чи не плануєте і ви так зробити?
– В першу чергу мені хотілося б у “Чорноморці” зробити результат, після чого повернутися в “Динамо”. А поки що гратиму в Одесі до завершення сезону-2026/27.
– Коли очікувати ваше повернення у стрій?
– Думаю, що після тритижневої паузи в чемпіонаті буду остаточно готовий зіграти у найближчому турі. Це буде матч із “Харковом”.
– А як справи у ваших партнерів по команді – Владислава Клименка та Сергія Корнійчука, які також перебувають у лазареті?
– Обидва також відновлюються. Коли саме цей процес завершиться, точно вам сказати не можу. Що стосується другого з них, то наскільки мені відомо, у нього мікротравма. Подібні ситуації з тим чи іншим пошкодженням виникають у ході сезону постійно, хтось завжди випадає з гри. Та що поробиш, таку професію ми обрали.
– Чи є у вас особисті прихильники в Одесі, хто підтримує на домашніх матчах?
– Так, це моя дівчина. Вона тут, в Одесі. Взагалі група підтримки у мене дуже велика (посміхається).
– Що б ви побажали одеським вболівальникам?
– Терпіння. А все, що в наших силах, ми робимо. Та ви бачите, що деколи нам дошкуляє якийсь нефарт.
Фото – ФК “Динамо”
